Неефективність російських С-400 під час загроз з Ірану ставить Туреччину в складне становище
Закупівля Туреччиною російських систем ППО С-400 призвела до серйозних викликів у сфері обороноздатності країни. У ході війни між Іраном та Туреччиною Анкара змушена повністю покладатися на допомогу НАТО, оскільки С-400 не забезпечують належного захисту від балістичних ракет і блокують оновлення турецьких повітряних сил.
“Під час останньої атаки 30 березня іранська ракета була збита виключно силами НАТО, що підтверджує технічні й тактичні обмеження російських комплексів С-400.”
За інформацією Міністерства оборони Туреччини, системи С-400 не використовують для протидії балістичним загрозам. Досвід війни в Україні також свідчить про обмежену ефективність російського комплексу у боротьбі з подібними цілями. Таким чином, стратегічні об’єкти, зокрема авіабаза Інджирлік, залишаються вразливими.
Проблеми, які виникли через С-400, мають подвійний характер:
- Відсутність сучасних винищувачів. Через придбання С-400 США виключили Туреччину з програми F-35 п’ятого покоління. Нині країна змушена спиратися на застарілі F-16 та розглядає можливість придбання Eurofighter Typhoon.
- Залежність від іноземних систем Patriot. Оскільки національна система «Сталевий купол» поки що не може збивати балістичні ракети, Анкара регулярно просить НАТО про розгортання додаткових батарей Patriot для захисту повітряного простору.
Для вирішення цієї критичної ситуації Туреччина обговорює з Росією можливість повернення С-400, що дозволить відновити партнерство зі США та отримати доступ до сучасних систем протиракетної оборони, таких як Patriot і THAAD.
Варто відзначити, що з початку конфлікту 28 лютого силами ППО НАТО у Східному Середземномор’ї вже неодноразово перехоплювали іранські балістичні ракети, спрямовані на Туреччину. Одна ракета-перехоплювач SM-3, що використовується для такого захисту, коштує приблизно 28 мільйонів доларів.
Таким чином, ситуація навколо використання С-400 суттєво ускладнила оборонний потенціал Туреччини, змушуючи її розширювати співпрацю з НАТО та шукати шляхи подолання технологічних обмежень у сфері ППО.














