Удари по Ірану не гарантують зміну режиму — ризик масштабного конфлікту зростає

США та Ізраїль завдали потужних ударів по військовим структурам Ірану, призводячи до високих втрат серед керівного складу. Проте колишній агент ЦРУ з досвідом роботи на Близькому Сході Джонні Ганнон попереджає: ці військові успіхи не мають прямого відношення до політичних змін у Тегерані.

«Режим Ісламської Республіки традиційно застосовує жорстокість всередині країни та дестабілізує регіон. Хоча відчуття безкарності було підірване, фундамент влади поки що лишається незмінним», — зазначив експерт.

Він вказує, що військові перемоги не є синонімом політичного зламу, а Вашингтон і союзники наразі стоять перед дилемою, як ефективно використовувати тиск, не потрапивши у пастку ілюзії про швидку зміну режиму.

«Політичну культуру неможливо змінити за одним махом, а людську природу — переписати з конференц-зали у Вашингтоні», — підкреслив Ганнон.

Додатково наголошується, що Революційна гвардія й військові кола прагнуть зберегти існуючу владу через власні економічні інтереси. Незважаючи на військові невдачі, інструменти примусу залишаються достатньо дієвими для контролю та виживання режиму.

Країни Перської затоки, особливо ОАЕ, побоюються наслідків тривалої війни з Іраном. Військові дії негативно впливають на безпеку морських шляхів, інвестиційний клімат і створюють ризик внутрішніх провокацій.

Ключовий факт: постійні загрози ракетних ударів і дронових атак збільшують витрати регіону і формують складну безпекову ситуацію.

Розвідка США має бути готовою до можливої затяжної «холодної війни» з Іраном, яка може включати смертоносні операції проти американських офіційних осіб. Ганнон закликає уникати розширення військової місії за межі оголошених цілей, оскільки це може спровокувати відкритий регіональний конфлікт.

Особливу увагу приділено й слабкості іранської опозиції. Відомі групи опору мають низький рівень підтримки всередині країни, а роздробленість діаспори ускладнює будь-які перспективи швидкого політичного переходу.

• Немає єдиної впливової сили, здатної організувати радикальні зміни.
• Лідери опозиції за кордоном поки що не мають довіри військових і силових структур.

Головною порадою від колишнього агента є стратегічне терпіння: послаблення бойових можливостей режиму має поєднуватися з обережністю, щоб не погіршувати становище цивільного населення й не підсилювати радикалізацію.

Висновок: Вплив на Іран — складний і тривалий процес. Збройні удари є лише частиною великої гри, де політична культура та внутрішні інтереси ускладнюють швидку зміну режиму. Контроль над ситуацією вимагає зваженості і довгострокової стратегії з урахуванням регіональних ризиків.