Іранський підводний флот зазнав значних втрат під час операції США «Епічна лють»

Підводні човни Ірану класу «Кіло», які становили основу його підводного флоту, виявилися практично виведеними з ладу після масштабних ударів американських та ізраїльських сил. Цей флот складався лише з трьох субмарин, відомих під прізвиськом «Чорна діра» за малопомітність і тихий хід.

Експерт з оборони доктор Брент М. Іствуд зазначив, що протягом другого тижня операції США та Ізраїль встановили повний контроль над повітряним простором, що дало змогу успішно атакувати іранську морську інфраструктуру. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн підтвердив, що станом на 10 березня 2026 року один з підводних човнів Ірану був уражений біля порту Бандар-Аббас, ймовірно це був IRIS «Тарек».

«Американські та ізраїльські сили застали усі підводні човни Ірану в портах під час їх ремонту або модернізації, що унеможливило їх участь у бойових діях», — акцентують аналітики.

Усі три човни «Кіло» були придбані Іраном у Росії в 1990-х роках. Це дизельно-електричні субмарини, розроблені ще в 1970-х роках, які отримали репутацію тихих та особливо малопомітних у морі. Іран сподівався за їх допомогою контролювати Перську затоку та Ормузьку протоку — стратегічно важливі торговельні маршрути.

• IRIS «Тарек» — введений в експлуатацію у 1992 році;
• IRIS «Нух» — з 1993 року;
• IRIS «Юнес» — з 1996 року.

Однак через вік техніки, санкції і нестачу комплектуючих для ремонту підводні човни залишились технічно несправними і не змогли чинити ефективного опору протягом конфлікту.

Ключовий факт: санкції значно ускладнили модернізацію іранських субмарин, через що їхній внесок у бойові дії практично знівельовано.

Навіть за умови, що два човни залишаться працездатними, експерти сумніваються у їхній ефективності проти домінування ВМС США в морі та повітрі. Це суттєво послаблює потенціал Ірану у підводній війні та ставить під сумнів його здатність контролювати ключові морські коридори.

Отже, операція «Епічна лють» суттєво підірвала бойовий потенціал іранського підводного флоту, перетворивши його на фактично пасивну силу в сучасних морських умовах.

Ситуація вкотре демонструє важливість технологічного переваги та повітряного контролю у сучасних військових конфліктах на морі.