Війна США з Іраном: Розкол руху МАГА та виклики для Трампа
Політика Дональда Трампа з обіцянкою «Америка понад усе» після повернення до влади кардинально змінилася. Замість ізоляціонізму США виступили ініціаторами масштабного збройного конфлікту на Близькому Сході – війни проти Ірану, яка вже стала четвертим прямим конфліктом за 14 місяців його другої каденції.
Після березня 2025 року, коли Вашингтон розпочав операції проти хуситів у Єменті, і 12-денного конфлікту з Іраном на боці Ізраїлю у червні того ж року, американська роль у регіоні лише посилилась. Завершальна масштабна фаза війни проти Ірану стартувала 28 лютого 2026 року, спричинивши політичний розкол серед прихильників Трампа.
“Цей конфлікт може стати початком кінця політичної кар’єри Дональда Трампа, відзначивши його спадщину в історії США.”
Ключовим для президента виявилась внутрішня напруга серед його основного електорального ядра – руху МАГА (Make America Great Again). Рух розділився на прихильників традиційного республіканського істеблішменту разом із самим Трампом і критично налаштованих консервативних блогерів і подкастерів, які чинять опір участі США у війні.
- Приблизно 77% республіканців підтримують удари по Ірану, проте кожен п’ятий виборець Трампа із цим незгоден.
- Загалом лише близько 37% американців підтримують операцію проти Ірану.
Найбільший спротив серед республіканців викликає аргумент про захист Ізраїлю, який представники МАГА вважають недостатньою причиною для війни. Серед головних критиків виступає видатний подкастер Такер Карлсон з аудиторією понад 20 мільйонів шанувальників, який неодноразово намагався відмовити Трампа від залучення у військові дії.
Карлсон вважає, що війна є наслідком тиску ізраїльського прем’єр-міністра та продуктом лобізму, і не відповідає національним інтересам США. Він наголошує, що аргументи про ядерні спроможності Ірану є перебільшеними, порівнюючи їх із хибними запобіжниками війни в Іраку 2003 року.
Подібних позицій дотримуються інші провідні подкастери, такі як Мегін Келлі, яка називає конфлікт «війною Ізраїля» і виступає проти жертв за інтереси чужої держави, а також Кендіс Овенс, яка критикує порушення антивоєнних обіцянок Трампа.
Віце-президент Джей Ді Венс, який намагається балансувати між таборами прихильників і критиків, окреслює офіційну позицію, що війна є спрямована виключно на знищення ядерної програми Ірану і віддає перевагу дипломатії як способу розв’язання конфлікту.
Риторика Дональда Трампа щодо причин війни еволюціонувала від тверджень про повне знищення ядерної програми Ірану влітку 2025 року до заяв про близькість розробки Іраном ядерної зброї на початку 2026-го. При цьому значна частина аргументів була протиставлена на користь захисту союзника – Ізраїлю – що розколює республіканців і послаблює підтримку президента.
Важливим фактором конфлікту є вихід США з ядерної угоди 2015 року, ініційований Трампом у 2018 році, що призвело до відновлення санкцій та загострення іранської ядерної програми. Це рішення продовжує визначати як дії США, так і оцінки ситуації серед політиків і громадськості.
Неоднозначність підходів і критика війни в Ірані створюють серйозні політичні виклики для Трампа, поглиблюючи розкол у його найближчому середовищі і впливаючи на перспективи республіканців у майбутніх виборах. Як ця війна змінить політичний ландшафт і спадщину 45-го та 47-го президента США – покаже час.
Таким чином, поточна американська військова кампанія на Близькому Сході не лише формує стратегічні реалії регіону, але й суттєво впливає на внутрішню політику США, підриваючи єдність і підтримку серед прихильників Трампа.
