Ескалація конфлікту на Близькому Сході: війна США та Ізраїлю проти Ірану
Збройний конфлікт між США, Ізраїлем і Іраном охопив регіон Близького Сходу та триває вже більше місяця. Внаслідок цього конфлікту світова енергетична система зазнає значних потрясінь: вартість нафти марки Brent зросла вище за 116 доларів за барель і ризикує побити рекорд 2008 року у 147 доларів, якщо бойові дії затягнуться. Основна загроза полягає у блокуванні Ормузької протоки, ключового морського шляху, через який проходить 20% глобального експорту нафти.
В адміністрації США відзначають, що діалог з Іраном ведеться, а переговори вже близькі до завершення. Однак Тегеран категорично спростовує факт прямих контактів зі Сполученими Штатами та навиває мирний план неприйнятними для себе вимогами. Головним залишається питання легітимності повноважень осіб, з якими ведуть перемовини, як безпосередньо, так і через посередників.
«Найважливішим викликом є невизначеність щодо того, хто реально володіє владою в Ірані й чи має право підписувати угоду».
Початок останнього етапу війни 28 лютого ознаменувався ліквідацією аятоли Алі Хаменеї та ключових військових лідерів Ірану. Новим верховним лідером став його син Моджтаба, який нині серйозно поранений і уникнув публічних появ. Незважаючи на заяви про прагнення іранського режиму до миру, сусідні країни залишаються скептичними, особливо щодо перспектив розблокування Ормузької протоки, котре може стати предметом окремої угоди.
У Вашингтоні виникає все більше сумнівів щодо ситуації влади в Тегерані. Початкові оцінки, зроблені до війни, виявляються помилковими. Трамп погрожує захопити ключові нафтові інфраструктури, зокрема острів Харг, що викликало критику в союзників і змусило посилити військову присутність у регіоні.
Поки що відсутнє рішення про початок сухопутної операції, адже її наслідки можуть бути катастрофічними. Рейтинг президента США вже падає на фоні стрімкого зростання цін на пальне, що значною мірою пов’язано з нинішньою кризою. Історія минулих воєн у В’єтнамі, Іраку та Афганістані демонструє, що військова перевага не гарантує політичного успіху, особливо у війнах нового покоління з активним застосуванням безпілотних технологій.
Ключовий факт: навіть завоювання острова Харг не відкриє Америці доступ до іранської нафти, а розблокування Ормузької протоки потребує складного дипломатичного рішення, ускладненого технічними можливостями Ірану.
Американська адміністрація не поспішає об’єднувати зусилля з союзниками, що лише ускладнює пошук спільного розв’язання проблеми. Іран же рухається до запровадження плати за прохід Ормузькою протокою і повної заборони для суден США, Ізраїлю та їхніх партнерів.
Таким чином, нинішній конфлікт на Близькому Сході є не тільки військовим протистоянням, але й викликом для світової енергетичної безпеки, чия розв’язка залежатиме від складної та тривалої дипломатії.
Попри всі військові й політичні інтриги, остаточне рішення навряд чи буде швидким і простим. Підтримка стабільності в регіоні та забезпечення стабільних світових поставок енергоносіїв залишаються першочерговими завданнями міжнародної спільноти.
